ПАМ’ЯТІ ЄВГЕНІЇ МАЧЕРЕТ

Tweet

За цими досягненнями – десятиліття наполегливої, невтомної, аскетичної праці, величезна духовна сила жінки-лікаря, яка керувалася єдиною метою: порятунком життя людини.

Нині всесвітньовідомий вчений-невропатолог, а півстоліття тому – зовсім молода випускниця Київського медичного інституту, Євгенія Леонідівна починала свій шлях у професії лікарем у глухих поліських селах. Там, де часто не вистачало не тільки спеціалістів, а навіть найнеобхідніших медикаментів. Величезну особиста відповідальність за життя сотень і сотень людей і любов та співчуття до кожного з них – відтоді лікар Мачерет буде відчувати це завжди. Вже на схилі років на питання, скількох своїх пацієнтів вона поставила на ноги, невропатолог зі світовим іменем, посміхаючись, відповіла: «десятки тисяч». Це не було перебільшенням.

Народилась Євгенія Леонідівна  у м. Житомир в 1929 р. Дитинство пройшло в тяжкі часи сталінських репресій і Другої Світової війни, які залишили її без батька. Доросле життя почалося в 12 років із розуміння необхідності піклування  за хворими і знесиленими. Вона разом із своєю матір’ю Тамарою Олександрівною годували та доглядали хворих у німецькому концентраційному таборі радянських військовополенених під керівництвом лікаря Горбачевського Героя Радянського Союзу. Це і було передумовою вибору медицини як життєого шляху.

Після закінчення  Київського медичного інституту в 1955 р. працювала головним лікарем дільничної лікарні в Вишевічах Радомишльського району Житомирської області. З 1958 р. стала працювати в Київському інституті удосконалення лікарів спочатку клінічним ординатором кафедри неврології, де вона пройшла клінічну та наукову школу під керівництвом видатного невролога професора Панченка Д. І. Захистила кандидатську дисертацію у 1964 р., стала асистентом кафедри,  далі доцентом, у 1971 р. за­хистила докторську дисертацію, в 1976 р. отримала звання  професора і заснувала школу рефлексотерапії, а в 1978 р. була обрана завідувачем ка­федри неврології і рефлексотерапії, яку очолювала до 2011 р .  

Слава професора Мачерет поширювалася і вийшла далеко за межі неосяжного тоді Радянського Союзу. Звідусіль у пошуках останньої надії на порятунок їхали до неї хворі. І одужували. Євгенія Леонідівна повертала їм щастя наповненого, повноцінного життя.

Професор Мачерет залишила після себе цілу плеяду вихованців: понад двадцять тисяч неврологів і рефлексотерапевтів. Дванадцять докторських та п’ятдесят одна кандидатська дисертації захищені під її керівництвом.

Член редколегій багатьох медичних журналів, Євгенія Леонідівна і сама була автором численних монографій і статей. Написані нею підручники, перекладені багатьма мовами, стали настільними для сотень її колег в Україні та різних країнах світу.

Всі, хто мали щастя особисто знати Євгенію Мачерет, потрапляли під вплив її неординарної особистості, інтелекту, енциклопедичної глибини знань, блискучого гумору, закоханості у життя, витонченої жіночності, яку до останнього випромінювала ця дивовижна людина. Її безмежна доброта і мудрість допомагали їй вистояти у боротьбі за свої людські та професійні переконання, бути завжди морально вищою невігласів від науки.

Коли народжується людина, з нею народжується цілий світ, але від неї залежить, якими саме вчинками вона його наповнить. Євгенія Мечерет залишила після себе не просто світ, а цілий Всесвіт, світлими джерелами якого ми ще довго будемо із скорботою і любов»ю напувати свою вдячну пам’ять про неї. Частиною цього Всесвіту була сім’я яку вона створила із коханим чоловіком Олегом Коркушко, з яким вона пройщла шлях довжиною в 62 роки. Завжди надихала його на досягнення в роботі,  служіння людям, була опорою в житті. Для свого сина Олександра вона була не тільки люблячою матір’ю а ще й дороговказом у професійному виборі, допомогла йому знайти себе в житті.

Неправда, що не існує незамінних людей. Євгенію Леонідівну Мачерет ніхто і ніколи замінити не зможе ії чоловіку, сину, друзям, колега - всім нам.  Пам’ятаємо…