in

Філософські та нейрофізіологічні основи рефлексотерапії та феномен нейропластичності // Здоров‘я України. - №5 (20), 2012р. – С. 25-26.

Автор: 
Коваленко О.Є.

Філософські та нейрофізіологічні основи рефлексотерапії

й феномен нейропластичності

Коваленко О.Є.

НМАПО імені П.Л.Шупика, ДНУ»НПЦ ПКМ» ДУС

Теорія, як відомо, може вважатися плідною  в тому випадку, якщо вона пропонує єдиний принцип для великого різноманіття явищ і тим більше цінна, якщо спочатку зв'язок різних явищ між собою був прихованим (S. Hanneman).

Стрижневим законом китайської медицини, що нерозривно пов'язана із древньосхідною філософією, є «великий закон подвійного загального чередування й доповнення» - Інь-Янь. Він є разюче універсальним, всеосяжним та охоплює всі багатогранні сторони  буття - макро- і мікрокосмосу. Закон Інь-Янь є присутнім скрізь: холод - тепло, високо - низько, внутрішнє - зовнішнє, літо - зима, день - ніч, сухість - волога, чоловік - жінка й т.д. Відбиваючи діаметральну протилежність явищ, у той же час ці два першоджерела перебувають у тісному взаємодоповнюючому зв'язку один з одним, формуючи єдине ціле. Янь породжує Інь і навпаки [1, 18, 20, 34]. Символічним холістичним знаком цієї теорії є Монада (від лат monas– одиниця), яка відображує єдність двох протилежностей Інь і Янь (рис.1).

 

 Рис. 1. Монада.

 

Усередині кожного явища присутні обидві складові, перевага однієї з них визначає загальну характеристику явища. Однак, першоджерело,  що розвивається “усередині себе”, робить у міру стримуючий у той час розвиваючий вплив на протилежне. Взаємодія на більш високому рівні з явищем (об'єктом) протилежного характеру при взаємостримуючому і взаєморозвиваючому впливі підтримує гармонію буття. Порушення ж цих взаємодій приводить до руйнування, краху. Прикладом може служити соціальне й біологічне взаємовідношення чоловічого (Янь) і жіночого (Інь) першоджерел. Переважні в чоловіку Янь-властивості стримує Інь, що народжується “усередині себе”, інакше кажучи, безмежний ріст Ян виражався б у зростанні агресії, злості, а далі приводив би до воєн, руйнування. Недолік Інь усередині себе компенсується потребою в протилежному - Інь-об'єкті - жінці. Не стримувана наявністю Янь Інь-складова у жінці привела б до нескінченної пасивності, депресії, відсутності життєстійкості, що в кінцевому би рахунку також привело б до краху. Однак, прояв Янь-рис у жіночій сутності споконвічно підтримує гармонію, що повністю реалізується у взаємодії з Янь чоловічої сутності. Гармонійна й у рівних частках динамічно підтримувана рівновага Інь-Янь енергій визначає продовження життя шляхом породження нових життів, причому процеси нескінченно повторюються. Цікавим є факт, що поняття Інь та Янь у китайській філософії ніколи не асоціювались з такими протилежними якостями, як гарне та погане, адже поняття негаразду в системі відображується у відсутності саме гармонійної рівноваги її параметрів [1, 18, 34].  

Усередині біологічного об'єкта динамічна рівновага параметрів внутрішнього середовища, іменована мовою академічної медицини гомеостазом, не що інше, як відбиття гармонічної взаємодії Інь-Янь. Відомо, що внутрішні органи й системи також співвіднесені до Інь-Янь джерелам. Звідси випливає інша теорія - чжан-фу - про паренхіматозні (Інь) та порожнинні (Янь) органи, які функціонально попарно поєднані. Порушення рівноваги Інь-Янь (функціональної погодженості) приведе до захворювання, а відновлення його - ціль древньосхіднього лікувального мистецтва, а також - методів, що мають від них походження - сучасної рефлексотерапії [18, 20]. Дотримується головний в усі століття принцип медицини - лікувати хворого, а не хворобу. Ще Аристотель зазначив, що ціле являє собою щось більше, ніж просту суму складових його частин. Тому не випадково, а завдяки своїй концептуальності, древньосхідні методи, у першу голкотерапія, або акупунктура, пережили тисячоріччя, коли як поруч виникали й зникали «модні» ліки й методи лікування.

Теоретичні уявлення, які зароджені в древньосхідній філософії й медицині та послужили основою для сучасної рефлексотерапії, де багаторазово отримали своє наукове й практичне підтвердження, при детальному аналізі узгоджуються з існуючими й доведеними положеннями, зокрема, з концепцією нейропластичності, що й довела їх незгасна актуальность. Підтверджуючи вищесказане, проведемо не тільки коротку інтерпретацію сучасних наукових медичних понять, які пояснюють процеси нейропластичності, згідно із древньосхідною філософською термінологією, але й згідно цього феномену проаналізуємо нейрофізіологічні аспекти РТ.

Поняття нейропластичності означає сукупність процесів, спрямованих на ремоделювання й пристосування нервової системи до фізіологічних і патологічних змін зовнішнього або/і внутрішнього середовища (досягненню динамічної рівноваги Інь-Янь. - прим.авт) [7, 8, 10, 13]. 

Згідно накопиченим науковим даним вважається визнаною здатність нервових кліток до динамічної модуляції, де в основі лежить баланс між статичністю (Інь) та пластичністю (Янь), результуючою сутністю чого є два напрямки: функціональні нейропластичні перетворення, які відбуваються порівняно швидко і є зворотними (Янь), а також довгострокові адаптаційні перебудови (Інь), що приводять до фундаментальних незворотних процесів, в основі яких полягає трансформація генотипу (Інь) у фенотип (Янь).

Основу обох, короткочасних і довгострокових, пластичних змін нервової системи представляє ряд базисних фізіологічних механізмів.

В основі першого механізму, що виражається в зміні балансу збудливих (Янь) і гальмівних (Інь) впливів у межах відповідних нейрональних асоціацій, лежать залежні від домінуючого впливу структурні перетворення у вигляді збільшення (Янь) або зменшення (Інь) площі функціональних центрів («недостатність Янь викликає зріст Інь, що у свою чергу породжує Янь).

Закон динамічної рівноваги Інь-Янь може бути проілюстрований, зокрема, прикладом: стабільність роботи (активності) коркових нейронів (Янь) підтримується роботою інгибіторних вставних GBA-нейронів (Інь), які блокують горизонтальні зв'язки між нейронами. При збільшенні функціонального навантаження на мозок (навчанні, сенсорній депривації, різномодальній надмірнії аферентації) інгибірування гальмується («надлишок Янь стримує Інь»), що викликає активність міжнейрональних зв'язків («недолік Інь породжує Янь»), у першу чергу, «пробудження» латентних, або АМПА-синапсів. Синтез Ампа-рецепторів на постсинаптичній мембрані з віком або внаслідок черепно-мозкових травм (ЧМТ), цереброваскулярных катастроф і т.д., як один з механізмів нейропластичності, слабшає [8, 10, 29, 36 ]. Це явище може пояснювати зниження ефективності рефлексотерапії в цих хворих і обґрунтовує сумісне використання РТ із адекватною фармакотерапією.

В основі другого, досить вивченого, механізму пластичних змін у нервовій системі лежить модуляція синаптичної активності шляхом довгострокової потенціації - ДП (Янь) і довгострокової депресії - ДД (Інь). Ці феномени  характерні для набуття нових навичок, що пояснює необхідність і ефективність тренувань і засвоєння нових видів діяльності, у першу чергу, у реабілітації хворих. ДП, на противагу довгострокової депресії, викликається короткочасною інтенсивною стимуляцією й проявляється у вигляді тривалого підвищення синаптичної активності. Відомо, що при інтенсивній стимуляції в деяких випадках може виникати різке підвищення синаптичної активності з наступним різким зниженням до вихідного рівня («надлишок Ян породжує Інь»). Очевидно, це зумовлено індивідуальним порогом витримування  певної сили подразника. Тому, для одержання адекватної еферентації має значення не тільки локалізація рефлекторного впливу, але також сила й характер різнорівневого аферентного сигналу в ЦНС, де враховується характер як основного, так і супутнього захворювання, загальний стан хворого, вік, температура повітря, час доби й т.д. Таким чином, описаний механізм нейропластичності, що ґрунтується на посиленні синаптичного зв'язку між нейронами, що збуджуються одночасно (правило Неbb), також може давати нейрофізіологічне пояснення ефективності рефлексотерапії[37].

Третій механізм нейропластичності представлений спрутингом аксонів і дендритів поряд зі збільшенням щільності синаптичних закінчень. У порівнянні з попередніми механізмами, цей процес повільний - до декількох місяців. Уже доведено, що нейроногенез у дорослих все-таки відбувається, а саме - в області зубчастої борозни, нюхової цибулини, навіть неокортекса, Це спростовує устояне твердження, що нові нейрони в дорослої людини не з'являються. Є дані, що після ушкодження кори дорослих мишей in situ утворюються клітки-попередниці в неокортексі - там, де звичайно нейроногенез не відбувається [8, 29] .

Усвідомлення характеру нейрофізіологічних процесів, на які можна впливати за допомогою методів РТ, відкриває великі перспективи подальших наукових досліджень щодо вивчення реабілітації хворих після ЧМТ, ГПМК, наслідках нейроінфекцій тощо [5, 6, 11, 12, 17] .

Розуміння феномену нейропластичності ґрунтується на аналізі анатомо-фізіологічних особливостей нервової системи, адже до недавнього часу вважалося, що існує певна функціональна детермінованість, тобто, за певні функції відповідають чітко детерміновані угрупування нейронів (кіркові поля) - теорія локалізаціонізма, що обмежувало розуміння функціонального відновлення. До пояснення того феномену, як відбувається компенсація функцій у випадку структурного пошкодження відповідних мозкових ділянок, схиляється теорія еквіпотенціалізму, яка навпаки, абсолютувала можливості цілого мозку, принижуючи значення специфічних взаємозв‘язків (Теорії, відповідно, відображують полярні позиції) [26] .

Зрозуміло, що істина, як і завжди – посередині. Саме визнання мультифункціональності кіркових формацій (Андріанов О.С., 1982, 1999; Філімонов І.Н., 1949) відкривало шляхи до  пояснення відновлення втрачених функцій головного мозку [2, 3, 21] .  

Діалектична взаємодія двох форм мозкової діяльності – генетично детермінованих, жорстких (Інь) та рухливих, ймовірно-детермінованих (Янь) полягає в основі функціональних систем, що пояснює факт відновлення певних функцій у разі загибелі ділянок мозкової речовини за рахунок ряду певних принципів функціонально-структурної організації мозку (Андріанов О.С., 1982, 1999). Динамічна локалізація функцій мозку, за визначенням Кукуєва Л.А. (1975) – це рухлива локалізація функціональних систем (Янь) відносно стабільних морфологічних систем аналізаторів (Інь) [2, 3, 14] .

Досягнення гармонії «Інь-Янь», як зазначалося, згідно древньосхідних концепцій, є відображенням стану здоров‘я, сучасною термінологією – оптимальне співвідношення гомеостатичних показників, головною метою діяльності лікаря. За теорією системної організації функцій Анохіна П.К. щодо структурно-функціональної (Інь-Янь) спроможності мозку, відбувається безперервна організація та реорганізація з метою досягнення корисного результату. Саме корисний результат є головним організуючим фактором функціональної системи (аналогічно рівновазі «Інь-Янь»). Відомо (Анохін П.К., 1975), що недостатність у системі корисного результату викликає руйнування системи [4].

Відомо, що гіпотезу нейропластичності на основі локалізації функцій одним із перших було запропоновано Jeсkson[36], де нервова система складається з трьох рівней, в кожному зі сформованих в процесі еволюції трьох рівней нервової системи є повне представництво наступного нервового рівня (Інь породжує Янь і так далі). 

На клітинному рівні вирізняють короткочасну функціональну пластичність, яка є лабільною, зворотною і пов‘язана з силою синаптичних зв‘язків (Янь), та структурна пластичність, в основі якого полягає кількість та характер організації синаптичних сполук (Інь) [13, 24, 29] .

Представлені механізми лежать в основі функціональної реорганізації нервової системи, коли придбання нових навичок або компенсація втрачених функцій є залежним від потенційних можливостей функціонально зацікавленої нейрональної мережі до модуляції у звичайних умовах, що, як правило, є й місцем прикладання фармако- і реабілітаційної терапії.

Відомо, що збереження рухового представництва тієї або іншої частини тіла забезпечується аферентним потоком від неї, тобто процеси тренування або інші аферентні сигнали спроможні активізувати процеси спраутінгу у відповідних відділах мозку.  В механізмах пластичності мозку  важливе значення має збільшення площини відростків та числа синапсів на нейроні в поєднанні зі зростанням оточуючої астроцитарної глії та підсилення васкуляризації [24] .

Це означає появу або активацію представництв втрачених функцій, як сенсорних, так і моторних, у різних зонах головного мозку, переважно в тих,  що сусідять із ураженою. Відновлення функцій пов'язане з реорганізацією й утворенням нових синапсів, подовженням і розростанням дендритів і аксонів, а також з нейрогенезом, тобто з утворенням нових нервових елементів з так званих стовбурних кліток [24, 29].
            Відомо, що на відновлення втрачених функцій при інсульті, тобто на нейропластичність, можна впливати як за допомогою фармакологічних засобів, так і використовуючи спеціальні реабілітаційні програми, засновані на постійній руховій стимуляції.  Одним із найбільш важливих напрямків, що поліпшують відновлення після інсульту, вважається вплив на біологічні адаптивні механізми. Тому потужний потенціал модуляції нейропластичности й обґрунтовує високу лікувально-реабілітаційну ефективність рефлексотерапії, в основі якої лежить керування соматосенсорними системами організму шляхом створення різномодальної аферентації в різні відділи ЦНС [11,12, 19]. 

Місцем впливу є точка акупунктури - ділянка м'яких тканин організму, що за своїми анатомо-фізіологічними характеристиками відрізняється від навколишніх тканин. Доведено наявність цілого ряду морфогістологічних показників, як деякі з них - скупчення фібробластів, макрофагів і гладких кліток, артеріо-венозних анастомозів з густою периваскулярною нервовою мережею, високий вміст рецепторних нервових закінчень різних типів, більша щільність холінореактивних елементів, витончений епітеліальний шар, значне скупчення пухкої сполучної тканини, тощо. За рахунок цього зона характеризується відмінними від навколишніх тканин фізичними параметрами: підвищенням електропровідності, парціального тиску кисню, інфрачервоного випромінювання, інтенсивності світіння у високочастотному розряді (ефект Кірліан), і т.п. [25, 27, 28, 31,  32, 33, 34]. Клінічно доведена наявність акупунктурних каналів і їхніх зв'язків із внутрішніми органами й системами, що має й певну науково-теоретичну базу. Отже, відповідно до цього (Y.Bossy) канали розглядаються, як структурно-функціональні сліди органних закладок у філо- й онтогенезі. Зв'язок внутрішніх органів з нервовою системою, а через них зі шкірою зумовлений пенетрацією нервових елементів у внутрішні органи в процесі органогенезу. Хоча іннервація має метамерний характер, у процесі росту організму змінюється його форма, розміри й конфігурація сегментів, при чому нервові зв'язки не втрачаються, а тільки зміщаються топографично, витягаючись у лінії взаємозв'язку (акупунктурні канали), що і є топографічним відображенням функціональної єдності органів і тканин. Всі органи, як соматичні, так і вісцеральні мають полісегментарну  аферентну й еферентну спінальну інервацію, а внутрішні органи - ще й бульбарну, що значною мірою й обґрунтовує ефекти рефлексотерапії [23, 27, 28, 33].  

Рефлексотерапевтичний вплив починається зі стимуляції рецепторного апарата в точці акупунктури фізичними або хімічними чинниками.

Як відомо, ключовим аспектом нейропластичности, що має принципове значення для реабілітації, є те, що характер і ступінь реорганізації нейрональных зв'язків визначаються покладеної на них навантаженням [7, 8, 29]. Тому ефективність рефлексотерапевтичного впливу прямо залежить від місця, експозиції й фактора впливу, що в кожному конкретному клінічному випадку визначається лікарем індивідуально.

Надалі розвивається складний каскад нейрогуморальних реакцій, які, крім периферичного, охоплюють як сегментарний, так і надсегментарний рівні нервової системи. Ефекти РТ включають загальне (ріст загальної неспецифічної резистентності до різних стресорам, підвищенню імунітету, і т.п.) і вибіркове (специфічне) дія на певний орган або систему. Остання ґрунтується на феномені конвергенції аферентних шляхів на загальних нейрональних елементах різного рівня (спинальному, стовбуровому, таламо-кортикальному), які забезпечують взаємне перемикання різномодальної інформації як соматичних, так і вісцеральних систем на базі метамерно-сегментарної організації й формують інтегрований образ інформації, під впливом якого формуються адаптивні моторні програми. Це забезпечує можливості керування сенсорними й моторними функціями організму. Тому не дивно, з огляду на третій рівень, що краще відновлення після інсульту, зокрема при застосуванні РТ, відзначається при збереженні метаболічної активності в таламусі й у структурах, що забезпечують зв'язки базальних гангліїв з лобовими відділами. Завдяки цим механізмам відбувається забезпечення мозку найповнішою інформацією. Отже, чим ростральніше розташована структура мозку, тим більш масштабними й складними є можливості конвергенції. На спінальному рівні остання реалізується на чутливих нейронах задніх рогів, де щільно контактують синапси соматичних і вісцеральних аферентів у межах відповідного сегмента й сусідніх. Зокрема, у таламусі - у вентральному ядрі - і в корі головного мозку завдяки механізму конвергенції кожна вісцеральна система одержує відповідний соматичний гомолог, що викликає адресацію відображеної аферентної реакції від даного органа тільки на певній ділянці зовнішніх шарів тіла. Відомо, що штучно викликані соматичні сигнали здатні придушувати проведення вісцеральної аферентації. Стовбуровий рівень значною мірою визначається функцією ретикулярної формації мозку (РФ), що крім забезпечення феномена конвергенції еферентною й аферентною інформацією, має неспецифічний вплив, що активізує, на головний мозок з реалізацією функцій поводження, концентрації уваги й емоцій, інтеграції сенсорних і моторних програм, підтримки стану бадьорості, у такий спосіб беручи вагому участь у складних  адаптаційних процесах. Як відомо, РФ має щільні структурні зв'язки із трійничним і блукаючим нервами, які пояснюються філогенетичною єдністю, а також з неспецифічними ядрами таламуса, гіпоталамуса й іншими складовими лімбічної системи. Таламо-кортикальний рівень впливу реалізується завдяки щільним двостороннім зв'язкам ядер таламуса (вентральні, інтраламінарні ядра, колінчасті тіла) із проекційними сомато-сенсорними зонами кори, поясною звивиною та іншими підкірковими структурами. На рівні таламуса також відбувається передача сигналу від специфічних аферентів - зорових і слухових завдяки латеральним і медіальним колінчатим тілам відповідно. Вентральні ядра завдяки їхнім зв'язкам беруть участь у передачі інформації від мозочка до кори,  від середнього мозку до лімбічної системи, а також у сомато-вісцеральній аферентації, конвергенції ноцицептивних сигналів, у такий спосіб беручи участь у модуляції збудливості проекційних мотонейронів кори, в інтеграції емоційно-вісцеральної інформації лімбічної системи й емоційно-сенсорної інформації таламо-кортикальної системи, реалізації тригемінальної та вагусної сомато-вісцеральної конвергенції. Гіпоталамус, як центральний керівний орган вісцеральних систем і внутрішнього середовища в цілому, формує адекватні програми керування завдяки тісним зв'язкам з таламо-кортикальною й лімбіченою системами, РФ. Механізм керування на гіпоталамичному рівні принципово відрізняється від інших: крім нейрогенного шляхи через зв'язки зі стовбуром і ефекторними центрами вегетативної системи реалізується нейрогуморальним шляхом через гіпофіз. Крім широкого представництва вторинних трігемінальних аферентів гіпоталамус не має прямих зв'язків із сомато-вісцеральними аферентними системами. Отже, завдяки конвергенції трігемінальних і аферентів верхньошийних сегментів на рівні довгастого мозку відбувається активація гіпоталамуса. Гуморальний фактор також має величезне значення в ефектах рефлексотерапії. На центральному рівні стимуляція гіпоталамуса сприяє виділенню гіпоталамічного рилізинг-фактора, що у свою чергу впливає на гіпофіз із наступним виділенням адрено-кортикотропного гормону (АКТГ). Як наслідок, відбувається стимуляція виділення гормонів кори наднирників. Адреналін, у свою чергу, впливає на активність РФ, що у свою чергу підсилює порушення гіпоталамуса з наступним раніше розглянутою відповіддю. Крім того, на активність гіпоталамуса з наступною позначеною ланцюговою реакцією впливають стресори у вигляді психічного стресу (з позитивними або негативними емоціями) і фізичних і хімічних факторів, що ушкоджують (ноцицептивної стимуляції, термічних, електричних, лазерних впливів, і т.п.). Отже, адекватна стимуляція точок акупунктури різними фізичними факторами (акупунктурою, низькоінтенсивним лазерним випромінюванням, вакуумом і т.п.) приводить за рахунок зворотного зв'язка до гармонізації гіпоталамо-наднирникової системи з відомими наслідками. Маючи в основі складні патогенетичні феномени нейрогуморальної регуляції, РТ впливає на ноцицептивні й антиноцицептивні системи за рахунок опосередкованої секреції опіоїдних і неопіоїдних пептидів (вазопрессина, окситоцина, нейротензина й т.п.) [25, 27, 28, 30, 31, 32, 33, 34].

Саме розуміння терміну «пластичний процес» означає факт зміни цього процесу під впливом зовнішнього впливу, що дає право називати  пластичність основою всієї невральної регуляції [ 7, 8,  29].

Виходячи з вищесказаного, адекватна соматична аферентація, що формується шляхом складання й виконання акупунктурних рецептів (стимуляції сукупності певних точок акупунктури в одному сеансі за відповідними правилами) здатна стимулювати нейропластичність й управляти нею, викликати у відповідь складну сомато-вісцеральну й вегетативну реакції з очікуваною регуляцією функцій.

Таким чином, феномен нейропластичності, тісно пов'язаний з нервовими й гуморальними механізмами стресу, із цитотоксичною дією різних агентів, гострою й хронічною мозковою ішемією й гіпоглікемією, механізмами апоптозу й нейропротекції, є наймогутнішим чинником, здатним до модуляції під впливом зовнішніх стимулів, що й пояснює високу клінічну ефективність рефлексотерапії в реабілітації хворих після пошкоджень нервової системи, разом з тим, відкриваючи широкі межі для подальших наукових досліджень.

 

Література

1.    Акупунктура. Практическое руководство / Ханс-Ульрих Хекер, Ангелика Стивлинг, Єлмар Т.Пекер, Йорг Кастенер; пер.с англ. – М.: МЕДпрес-информ, 2009. – 656 с.: ил.

2.    Андрианов О.С. О принципах организации церебральных функций. В сб. А.Р.Лурия и современная психология. Под ред. Е.Д. Хомской, Л.С. Цветковой, Б.В. Зейгарник. М.: МГУ, 1982. – С. 72-78.

3.    Андрианов О.С. О принципах структурно-функциональной организации мозга. М.: ОАО «Стоматология», 1999, 252 с.

4.    Анохин П.К. Очерки по физиологии функциональных систем. М.: Медицина, 1975. – 477 с.

5.    Бойчак М.П., Собецький В.В. Місце рефлексотерапії та деяких інших методів альтернативної медицини в сучасній медичній практиці // Лікарська справа  – Врачебное дело. – К., 2010. - №1-2. - С.10-30.

6.    Гойденко В.С. Структурно-функциональная теория механизмов действия иглотерапии и микротерапии: учебное пособие. – М., 1990. – 192 с.

7.    Гусев Е.И., Камчатнов П.Р. Пластичность нервной системы. // Журн. неврол. и психиатрии им. С.С. Корсакова. - №3, 2004. – С.73-78.

8.    Живолупов С.А., Самарцев И.Н. Современные представления о концепции нейропластичности и направлениях ее терапевтической коррекции. – В зб. Нові стратегії в неврології. – К., 2009. – С. 36-41.

9.    Кадыков А.С. Реабилитация неврологических больных / А.С.Кадыков, Л.А. Черникова, Н.В. Шахпаронова. – М.: Медпресс-информ, 2008. – 560 с. : ил.

10.   Кадыков А.С., Черникова Л.А. Нейропластичность – основа восстановления нарушенных функций. – 2008. http: www/ neuromed.info

11.   Котенева В.М. Нейрорефлекторные концепции лечебного действия иглоукалывания (акупунктуры) // М: Рефлексология, 2003. - № 1. – С. 17-24.

12.   Коваленко О.Є., Мачерет Є.Л, Коркушко О.О., Ляпко М.Г. Рефлексотерапія: реалії та перспективи застосування в системі медичної реабілітації хворих Український неврологічний  альманах – №2. - 2011. – С. 35-38.

13.   Крыжановский Г.Н. Пластичность в патологии нервной системы // Журнал неврологии и психиатрии им. Корсакова С.С. - №2, 2001. – С. 4-7.

14.   Кукуев Л.А. К проблеме локализации функций мозга // Журнал неврологии и психиатрии им. Корсакова С.С. - №5, 1975. – С. 769-775.

15.   Медицинская реабилитация: рук-во для врачей / Под ред. В.А. Епифанова. – 2-ое изд. испр. и доп.: М.: Медпресс-информ, 2008. – 352 с.

16.   Лурия А.Р. Основы нейропсихологии. М.: Изд-во Московского университета, 1973. – 374 с.

17.   Мачерет Е.Л., Поканевич В.В. Рефлексотерапия ХХІ века // Материалы научно-практической конференции с международным участием «Рефлексотерапия в Украине: опыт и перспективы» – К.: Випол. – 2009. – С. 3-5.

18.   Мачерет Е.Л., Коркушко А.О. Основы Традиционной Китайской медицины в рефлексотерапии. – К.: «ДЕЙСТВИЕ». – 2005. - 400 с.

19.   Сокрут В.М., Казаков В.Н., Поважна О.С. Физические факторы в медицинской реабилитации: Учебник для студентов и врачей / За заг. редакцией  Сокрута В.М., Казакова В.Н. Донецк: ДОННМУ, ДОКТМО, 2008. – 576 с.

20.   Табеева Д.М. Практическое руководство по иглорефлексотерапии. – М.: МЕДпресс, 2001. - 456с.

21.   Филимонов И.Н. Сравнительная анатомия коры большого мозга млекопитающих. М.: Медгиз, 1949.

22.   Шнорренбергер К. Учебник китайской медицины для западных врачей. – М.: «С.Е.Т.», 1996. – 580 с.

23.     BossyY. Basesneurobiologiques des reflexotherapies. – Paris: Masson, в 1983. – 147 .

24.   Greenough WT, Larson JR, Withers GS. Effect of unilateral and bilateral training in a reaching task on dendritic branching of neurons in the rat motor-sensory forelimb cortex. Behav Neuro Biol. 1985; 44: 301-314.

25.    KendallD.E. A Scientific Model for Acupuncture // Amer. J. Acupuncture. – 1999. – N. 17 (3). – 251 – 268.

26.   Lashly K.S. Functional determinational of cerebral localizational. Arch neurology psychiat. Chicago, 1937; 38.

27.   Rong Pei-jing, Li Liang. Relationship between internal organ (viscera) and acupoints toward meridian theory // World Journal of acupuncture-moxibustion. – 2008. – Vol. 18 № 2. – P. 44-50.

28.   Nghi N.V. Pathogenese und Pathologie der Energetic in der Energetik in der Traditionelle Chinesische Medizin // Behandlung durch Akupunktur und Massage. – Uelzen. – 1998. – N. 2. – P. 312 – 323.

29.   Nudo R.J. Plasticity. NeuroRx, 2006; 3(4): 420-427.

30.   Pomeranz B. Brain opiates work in acupuncture. New Scientist. – 1997. Vol. 73. – N. 1033. – P. 12-13.

31.   TIANYF, Li LY, Wang J. et al. Effect of acupuncture at acupoints of hand-Jueyin on activities of  Na+–K+–ATP-ase and Ca2+–Mg2+–ATPase in rats with myocardial ischemia/ reperfusioninjury // Chin J TCM WM Crit Care. - 2006 № 13 (2). – P. 67-69.

32.   Wang Xue-tai. From meridians research to traditional medicine modernization // World Journal of acupuncture-moxibustion. – 2008. – Vol. 18 №2. – P. 51-54.

33.    Zang W. Akupunctur und Nervensystem. - Heidelberg: Haag, 1976. - 120 s.

34.   Zhao Jianguo, Zhang Linying. Review of the Current Status of Acupuncture and Moxibustion Theory // Amer. J. Acupuncture. – 1998. - N. 14 (2). – P. 105 – 109.

35.   Circulation, 2007; advance online publication.

36.   York G.K., Steinberg D.A. Hughlings Jackson‘s theory of recovery. Neurology. 1995. 45(4): 834-8.

37.   Hebb DO. The effects of early experience of problem solving at maturity. AmPsychol. 1947: 2:737-745.

Еще материалы экспертов

Нейропластичность как базис саногенеза в рефлексотерапии // Основные направления фармакотерапии в неврологии (материалы XV международной конференции 24-26 апреля 2013 года, г. Судак). – С. 165-170

Вопросы реабилитации неврологических больных не утрачивают своей актуальности из-за сохраняющейся тенденции к возрастанию...

ИСПОЛЬЗОВАНИЕ АКУПУНКТУРЫ В ЛЕЧЕНИИ ИЗОЛИРОВАННОГО СИНДРОМА ОФТАЛЬМОПЛЕГИИ У ПАЦИЕНТА, ПЕРЕНЕСШЕГО ЛАКУНАРНЫЕ ИНФАРКТЫ ТАЛАМУСА (Случай из практики)

    Возникновение нарушения взора вверх в клинической картине парамедианных таламических инфарктов связано с повреждением...