Резолюія Всеукраїнської науково-практичної конференції з міжнародною участю «Актуальні питання поліклінічної неврології» 18 – 19 травня 2011 року, м. Київ

Tweet

Захворювання нервової системи є найбільш частими причинами тимчасової непрацездатності, інвалідності та смертності населення. Безперервно зростаючі техногенні та соціальні навантаження, надзвичайно широкий спектр способів і засобів лікування та побічні ефекти від них з боку життєво важливих органів та систем через часто невиправдану поліпрагмазію, алергічні реакції, досить високу вартість медикаментозних препаратів сприяють прогресуванню не тільки неврологічної патології, але й загальної захворюваності.

Ситуація ускладнюється тим, що саме нервова система не залишається інтактною у разі не тільки нейротропних патогеннихчинників (психогенні навантаження, специфічні інфекції, травми, тератогенні фактори тощо), але й несе надзвичайне навантаження у разі соматичних уражень, що першочергово пов‘язано з адаптивною функцією нервової системи та високою чутливістю нейронів до інтоксикацій, гормональної дисфункції тощо.

             Як відомо, мозкові інсульти є однією з основних причин інвалідності та смертності населення не тільки в Україні, але й в усьому світі. Щорічно в світі реєструється близько 6 млн. випадків інсульту, в країнах Західної Європи - 1 млн., США – від 400 до 500 тис., у Росії - 300 тис, в Україні - близько 130 тис. За даними ВООЗ, смертність від інсультів складає 12-15% від загального показника, тобто займає 2-3 місце після захворювань серця та злоякісних новоутворень різної локалізації. Одними із провідних факторів ризику інсультів поряд з атеросклерозом є артеріальна гіпертензія (АГ), а також патологія серця - фібриляція передсердь (ФП), метаболічний синдром. Кожного року від інсультів, пов'язаних із ФП, страждає до 3 мільйонів осіб у цілому світі.

         В зв‘язку з цим, якість диспансерного нагляду за хворими з АГ та патологією серця, метаболічним синдромом, який здійснюється силами лікарів первинної ланки медичної допомоги та вузьких спеціалістів на рівні амбулаторно-поліклінічних закладів, має надзвичайно велике значення у профілактиці кардіальних та церебральних ускладнень. 

Надзвичайно актуальними і є частими приводами звертань до лікаря-невролога поліклініки захворювання периферійної нервової системи, наслідки черепно-мозкових травм, екстрапірамідні розлади, вегетативна дисфункція, неврологічні ускладнення соматичних захворювань (цукрового діабету, гіпотиреозу, гепатитів тощо).

             В умовах поліклінічного закладу поряд з лікувальними розробляються і застосовуються комплексні реабілітаційні та профілактичні заходи, серед яких успішно використовуються фізіотерапія, рефлексотерапія, дієтотерапія тощо. Актуальність медичної реабілітації хворих, які перенесли інсульт, залишається медико-соціальною проблемою і потребує постійного удосконалення.

В зв‘язку з вищевикладеним,медична допомога неврологічному хворому має бути багаторівневою, комплексною та високоспеціалізованою. Це узгоджується з одним із пріоритетних напрямків реформи системи охорони здоров’я в Україні - підвищенням якості медичної допомоги, що регламентуються наказами МОЗ України від 31.03.2008 № 166 «Про затвердження Концепції управління якістю медичної допомоги у галузі охорони здоров'я в Україні на період до 2010 року», від 14.12.2008 №340 «Про затвердження заходів на виконання  Концепції управління якістю медичної допомоги у галузі охорони здоров'я в Україні на період до 2010 року». Як відомо, визначальними характеристиками якісної медичної допомоги є доступність, своєчасність, адекватність, безперервність, послідовність, ефективність, безпека, задоволення очікувань і потреб пацієнта, стабільність процесу і результату.

Отже, за своєю структурою та потенциалом щодо можливостей надання комплексної медичної допомоги медичний заклад амбулаторно-поліклінічного типу є певною мірою унікальним. Зосередженість на єдиній території високоосвічених спеціалістів первинної, вторинної та високоспеціалізованої ланок медичної допомоги, а також лікувально-діагностичних відділень з відповідною матеріально-технічною базою (денний стаціонар, швидка допомога, реабілітаційне, лабораторне, функціональної діагностики, тощо),  дозволяє хворому за короткий час отримувати комплекс діагностичних та лікувально-реабілітаційних призначень, що має зберігати час і кошти не тільки самого пацієнта та медичного закладу, але й медицини вцілому. Робота саме лікаря-невролога супроводжується великими перевантаженнями: крім пацієнтів, які мають безпосередньо первинні ураження нервової системи (судинні, інфекційно-запальні, спадково-дегенеративні захворювання центральної та периферійної нервової системи) доводиться консультувати та здійснювати відповідні призначення контингенту хворих з вторинними соматогенними ускладненнями. Як відомо, робота лікаря-невролога належить до вторинної (спеціалізованої) ланки медичної допомоги, тобто, в першу чергу невролог має консультувати саме лікаря первинної ланки (сімейного лікаря, дільничого терапевта) щодо подальшої тактики ведення хворого. Саме людський фактор, який стосується як організаційних питань щодо ведення хворого, так і психофізичних перевантажень лікаря-невролога може негативно впливати на показники захворюваності населення. Тому дослідження питань, пов‘язаних з особливостями надання медичної допомоги на амбулаторно-поліклінічному етапі та можливостями її удосконалення, є надзвичайно актуальними.

Оптимізація медичної допомоги хворому, зокрема, неврологічному, може здійснюватися тільки у нерозривному зв‘язку науково-дослідницької роботи та практичної діяльності. Нестача досліджень цього напрямку в Україні, яке має включати як організаційні, так і суто практичні медичні питання, з успіхом почала компенсуватися в  Науково-практичному центрі профілактичної та клінічної медицини Державного управління справами (ДНУ«НПЦ ПКМ» ДУС), заснованому на базі амбулаторно-поліклінічного закладу в 2009 році. Реалізується комплексна програма з питань підвищення якості надання медичної допомоги, яка передбачаєоптимізацію рівня медичної допомоги з точки зору ефективності, безпеки, раціонального використання ресурсів. Проте багато питань потребують подальшого вивчення.

Підвівши підсумки проведеної конференції, її учасники вважають за доцільне:

1. Удосконалювати систему надання неврологічної допомоги хворим, зокрема, на амбулаторно-поліклінічному етапі, шляхом проведення наукових досліджень та впроваджень їх результатів та практичного досвіду, щільної взаємодії неврологів з організаторами охорони здоров‘я, терапевтами, кардіологами, ендокринологами, фізіотерапевтами, рефлексотерапевтами, дієтологами та ін.

2. Удосконалюватинауковийсупровід впровадження інноваційних технологій та програм діагностики в поліклінічній неврології. Продовжуватироботунад науковою розробкою та впровадженням комплексної програми «Профілактика», зокрема,з питань цереброваскулярної патології, неврологічних ускладнень артеріальної гіпертензії та метаболічного синдрому, яка включає:

-  організаційні заходи підвищення поінформованості лікарів і пацієнтів;

- інформаційне забезпечення її виконання: розробка посібників, методичних рекомендацій для лікарів; створення системи заходів щодо підвищення обізнаності пацієнтів з проблем профілактичної медицини. 

3. Розробити та впровадити локальні протоколи щодо ведення хворого з цереброваскулярною патологією, зокрема, з неврологічними ускладненнями артеріальної гіпертензії, а також за наявності при цьому супутніх захворювань в умовах амбулаторно-поліклінічного закладу.

4. Вивчити питання можливостей удосконалення екстреної медичної допомоги при гострому ішемічному інсульті шляхом застосування сучасних організаційних та лікувальних технологій, зокрема тромболізису, а також підвищення рівня реабілітаційних заходів у відновлювальному періоді після гострого порушення мозкового кровообігу.

5. Сприяти науковому та практичному розвитку кардіоневрологічного напрямку в медицині. Проводити сумісні науково-практичні конференції. Вивчити питання щодо можливостей створення громадської організації шляхом об‘єднання фахівців цього напрямку.

6. Сприяти організації медичних амбулаторій на засадах принципів загальної практики-сімейної медицини, що дозволить розмежувати компетентні завдання лікаря первинної ланки та вторинної спеціалізованої неврологічної ланки медичної допомоги та суттєво підвищить їх якість. Брати участь у підготовці та консультаціях лікарів первинної ланки медичної допомоги з неврологічних питань.

7. Сприяти ширшому впровадженню використання методів рефлексотерапії  в комплексному лікуванні та реабілітації хворих в лікувально-профілактичних закладах України, що дозволить забезпечити помітно вищий лікувальний ефект за відсутності побічних та алергічних реакцій, скоротити час лікування, продовжити час ремісії, підвищити якість життя людини.

8.   Публікувати окремі доповіді у медичних виданнях України.

9.  Проводити сумісні наукові дослідження з неврологічних проблем з фахівцями провідних медичних науково-дослідницьких та вищих учбових закладів.

10. Підсумки конференції використовувати в педагогічному процесі, особливо в післядипломному навчанні неврологовта терапевтів.

11.  В подальшому науково-практичні конференції неврологічного напрямку зробити традиційними.

Директор Державного наукової установи «Науково-практичний центр профілактичної

та клінічної  медицини» Державного управління  справами

Д.Дячук